Арештована коляда, або Погром 12 січня 1972 року – операція КДБ «Блок» проти українських дисидентів
На початку 1970-х років радянська влада розв'язала масові репресії проти українських правозахисників, борців за вільну демократичну Україну. Число активних українських дисидентів набагато перевищувало групи правозахисників у всіх республіках СРСР, за чисельністю дисиденти-українці майже не поступалися дисидентам Москви і Петербурга. Особливу стурбованість тоталітарного режиму викликав не лише рух за демократію, а і його поєднання з боротьбою за політичну незалежність.
Внаслідок оперативно-розшукових заходів у поле зору КГБ потрапили учасники різдвяної коляди-1972. Її організаторами була дисидентська молодь зі Львова та Києва.
12-14 січня 1972 року КДБ УРСР розпочав «операцію «Блок», заарештувавши велику групу українських дисидентів, в тому числі з молодої інтелігенції. Були заарештовані відомі правозахисники, які виступали спільно з правозахисниками Російської, Литовської, Грузинської та інших республік Радянського Союзу:
у Києві: поет Василь Стус, літературний критик Іван Світличний, філософ i гоголезнавець Євген Сверстюк, математик i публіцист Леонід Плющ, багатолітній в'язень сталінських таборів Данило Шумук, лікар Микола Плахотнюк, інженер-економіст Зіновій Антонюк, мистець-реставратор, інженер-механік Олесь Сергієнко, поет-шістдесятник Іван Коваленко.
у Львові: публіцист i літературний критик В’ячеслав Чорновіл, журналіст Михайло Осадчий, релігійний діяч Іван Гель, митець-килимар Стефанія Шабатура, поетеса Ірина Стасів-Калинець.
На цьому репресії не припинилися. Навпаки, число заарештованих стало зростати.
20 січня був заарештований священник Василь Романюк (згодом патріарх УПЦ КП Володимир); 20 лютого - поет Микола Холодний; 21 лютого - інженер Василь Долішній (на Івано-Франківщині); 18 квітня - літературознавець Іван Дзюба, 11 травня - психіатр Семен Ґлузман, 18 травня - філолог Надія Світлична (в Києві); 21 червня - інженери Анатолій Здоровий та Ігор Кравців (в Харкові); 6 липня - філософи Василь Лісовий і Євген Пронюк (у Києві); 13 липня - викладачі Кузьма Матвіюк та Богдан Чорномаз (в Умані); 11 серпня - поет Ігор Калинець (у Львові); 17 листопада - поетеса Ірина Сеник (у Бориславі), 9 грудня - лікар Лідія Гук (у Скадовську).
25 травня у Львові, напередодні чергового допиту в КДБ, наклав на себе руки видавець самвидаву інженер Мар’ян Гатала. Арешти тривали й у 1973-1974 роках. 17 грудня 1973 року в Києві був заарештований кінорежисер Сергій Параджанов.
Загалом по Україні 1972 року заарештовано 100 осіб. За даними Харківської правозахисної групи, у 1972-1974 в Україні заарештували 193 особи, у тому числі за антирадянську пропаганду – 100 осіб, за релігійні переконання – 27 осіб.
Безпосереднім приводом для арештів стало затримання 04 січня 1972 року о 21:20 у потягу Москва – Прага за неправильне заповнення документів на станції Чоп громадянина Бельгії, члена «Спілки української молоді» Ярослава Добоша. «Випадкове» затримання в поїзді було інсценоване КДБ, який насправді вже кілька днів «спостерігав» за туристом після його зустрічі з літературознавцем Зіновією Франко, дисидентом і об’єктом справи «Блок». Ярослав Добош намагався вивезти за кордон фотокопію «Словника рим української мови» Святослава Караванського, тоді вже політв’язня. Під час митного контролю на станції Чоп серед речей Ярослава Добоша виявили записку з іменем ще одного об’єкта «Блоку» - поета Ігоря Калинця, фото засудженого Валентина Мороза та об’єкта справи - Василя Стуса. Крім того, Добош у Києві зустрічався з Іваном Світличним та іншими шістдесятниками. У КДБ його примусили зізнатися, що він прибув «для виконання завдання закордонного антирадянського центру бандерівців ОУН». Ярослав Добош виступив із каяттям по радянському телебаченню, його відповідну заяву опублікувала радянська преса, після чого його вислали за кордон СРСР.
Улітку й восени 1972 року відбулися судові процеси. Майже всіх заарештованих засудили за статтею 62 Кримінального кодексу УРСР «Антирадянська агітація і пропаганда». До спецпсихлікарні потрапили Микола Плахотнюк, Леонід Плющ, Василь Рубан та Борис Ковгар.
Після арештів січня 1972 року були спроби продовжувати боротьбу у старий спосіб. У Львові з’явився шостий випуск «Українського вісника», підготовлений Михайлом Косівим, Ярославом Кендзьором та Атеною Пашко. Цей випуск дістав назву «львівський», бо майже паралельно з ним, у березні 1972 року в Києві Василь Лісовий, Євген Пронюк і Василь Овсієнко видали спецвипуск «Українського вісника» з інформацією про арешти, і теж під №6. Згодом більшість видавців теж були репресовані.
Масові репресії проти української інтелігенції тривали майже до кінця 1976 року, коли за ініціативою голови КДБ Віталія Федорчука розпочалось переслідування організаторів і учасників гельсінського руху.
Слід зазначити, що репресії 1972 року були загальносоюзною операцією КДБ. Після проведених арештів та засудження дисидентів на теренах України радянська влада зосередила увагу на громадських діячах в інших республіках Радянського Союзу. Так, у 1974 році був висланий із СРСР Олександр Солженіцин, заарештований один з провідних учасників видання «Хроніки поточних подій» Сергій Ковальов, родом із Сумщини. З 1974 року почалися арешти московських дисидентів, в 1977 році в Тбілісі були арештовані Мераб Костава і Звіат Гамсахурдіа. У 1979 - заарештований священник Гліб Якунін, в 1980 - відправлений на заслання академік Андрій Сахаров з дружиною.
Спецоперація КДБ СРСР «Блок» тривала 15 років, останні документи були датовані 1986 роком. Справа складалась з більш ніж 200 томів та була знищена у 1990-1991 роках. У справі залишилось близько 700 доповідних від співробітників КДБ до керівництва компартії.
Жодні довготривалі переслідування не звели нанівець український національний рух, який і в часи «горбачовської перебудови» залишався основною силою, навколо якої гуртував орієнтований на незалежність та національну самоідентифікацію українське суспільство.
У 1975 році В’ячеслава Чорновол запропонував відзначати 12 січня День українського політв'язня на честь осіб, які були заарештовані через політичні переконання 12-14 січня 1972 року.
У сучасній історії Україні цей день набув нового контексту.
Різдвяний вертеп дисидентів у Львові 1972 року. Фото «Репресована коляда».
