Вишиванка — код нації, вишитий нитками серця
Вишиванка — це не просто одяг, а тиха молитва, зашита у тканину. У кожному стібку — дотик предків, у кожному візерунку — пам’ять роду. Це мова, якою українці говорили тоді, коли говорити було небезпечно.
Її орнаменти народжувались у різних куточках України, але завжди про одне — любов, захист, життя. Червоно-чорна — як кров і земля. Біла по білому — як ніжність і світло. Геометрія знаків — як дороговказ із минулого у майбутнє.
Вишиванку клали на серце, вишивали на долю. Її носили в будень і на свято, в радості й у прощанні. Вона була оберегом — тихим, але сильним.
Сьогодні вона знову звучить. Не як тренд, а як голос народу. Як доказ того, що коріння — глибоке, що ми пам’ятаємо, що ми тримаємось. І що ми незламні.
У День вишиванки — доторк до себе справжнього. До України — у кожному серці.
