Рекомендації для батьків «Попередження суїцидальної поведінки у дітей»
Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу серйозно. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, в яких виникає бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання померти, коли щось складається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому того, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт). Те саме бажання дитина може виявити, коли батьки її карають або коли підліток намагається викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати, коли саме підліток повторить подібне висловлювання: чи говорить він про бажання померти в несподіваній ситуації, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів; як часто висловлює бажання померти та за яких обставин. За таких обставин необхідно терміново звертатись до спеціалістів – психолога чи психотерапевта.
Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: «Я тебе ненавиджу», «Ви злі», «Я втечу з дому», «Я хочу жити у бабусі». Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції. Підліткові необхідно дати змогу виразити свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині маніпулювати батьками. Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними чи спробою маніпуляції, батькам слід спробувати виявити ознаки небезпеки. Якщо батьки помічають одразу декілька ознак (певні почуття, висловлювання, зміни в поведінці або характерні ситуації), то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати відповідей на серйозні питання, не говорити, чому вона/він не повинна/повинен відчувати того, що відчуває, тому що саме це може лише посилити у підлітка почуття провини, безвиході та власної непотрібності. Необхідно прагнути, щоб підліток сам пропонував альтернативні розв'язання своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або невирішені питання, то необхідно звернутися до практичного психолога чи психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.
Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також покращення спілкування в родині.
Всі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс. Для підвищення самооцінки дитини та повернення їй цінності життя доцільно вживати таких заходів:
• Не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог до навчання, досягнення певних життєвих цілей тощо.
• Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її справді люблять.
• Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є, не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти.
• Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її; знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність.
• Тактовно і розумно підтримуйте всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності.
• Майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї та однолітків, налагодити стосунки з протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
• Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю.
• Дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді, навіть тоді, коли ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
Інтернет вже давно став новою реальністю і максимально увійшов в життя людей в усьому світі.
Але, як і звичайна реальність, світова павутина несе величезну кількість прихованих загроз для користувача, які можуть серйозно нашкодити його життю. І якщо дорослі люди завдяки своєму досвіду або рівню інформаційної гігієни можуть оминути ці загрози, діти часто-густо залишаються беззахисними перед негативними сторонами інтернету.
Кібербулінг, секстинг, грумінг, сексторшн, заборонений контент, спілкування з незнайомцями в соцмережах, шкідливі програми — це далеко не повний перелік, на який наражаються діти в інтернеті.
Щоб не втрачати дітей в інтернеті, їм потрібна адекватна альтернатива: спілкування з сім’єю, однолітками, хобі, гуртки. Діти, на жаль, в силу свого психологічного розвитку не мають сформованого критичного мислення та не розуміють наслідки спілкування у небезпечних групах мережі Інтернет.
Радимо батькам спілкуватися по-дружньому зі своїми дітьми, будувати довірливі стосунки, спонукати дитину розповідати про її друзів та шкільне життя та ставитися до дитини з розумінням.
Не буде зайвим перевірити обліковий запис дитини в соціальних мережах та групи, до яких вона приєдналася, переглянути зміст спілкування в приватних чатах, поцікавитись відео та фото, які є в гаджетах вашої дитини та звернути увагу на коло її спілкування.
• Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо розв'язання проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може змусити вас почуватися безпорадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід із проблемної ситуації.
• Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день.
