Законодавство

 1. Міжнародне правосуддя та стандарти

• Римський статут Міжнародного кримінального суду (Статті 7 та 8 кваліфікують СНПК як злочин проти людяності та воєнний злочин).
• Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» та супутні резолюції щодо СНПК (зокрема №1820, №1888, №1960).
• Стамбульська конвенція (Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами) — ратифікована Україною, містить положення щодо захисту від насильства в умовах конфліктів.

2. Закони України (Базовий рівень)

• Закон України «Про захист осіб, які постраждали від сексуального насильства, пов’язаного зі збройною агресією Російської Федерації проти України, та внесення змін до деяких законодавчих актів України» (прийнятий як законопроєкт №10256 / Закон №4067-IX, чинний з червня 2025 року) — основоположний закон, який визначає правовий статус постраждалих, створює Комісію з визнання осіб постраждалими та закріплює право на невідкладні проміжні виплати (репарації).
• Кримінальний кодекс України — зокрема, Стаття 438 (Порушення законів та звичаїв війни). Саме за цією статтею кваліфікуються та розслідуються випадки СНПК як воєнні злочини, що не мають строків давності.
• Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» — гарантує постраждалим від воєнних злочинів (включаючи СНПК) право на безоплатну вторинну правничу допомогу (представництво в судах, захист прав).
• Закон України «Про соціальні послуги» — регулює надання кризового втручання та психосоціальної підтримки через систему соціального захисту.

3. Постанови Кабінету Міністрів та Урядові акти

• Постанова КМУ щодо реалізації Закону про захист постраждалих від СНПК (розроблена Мінсоцполітики на виконання базового закону) — регламентує:
  1. Порядок визнання особи постраждалою від СНПК;
  2. Процедуру подання заяви та її розгляду спеціальною Комісією;
  3. Механізм призначення та виплати невідкладної грошової допомоги.
• Постанова КМУ № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі» — її дія частково поширюється на спеціалізовані служби (мобільні бригади, денні центри), які першими можуть виявляти постраждалих від СНПК та надавати їм притулок.

4. Відомчі акти та протоколи (Медицина, Фіксація, Освіта)

• Наказ МОЗ України № 278 «Про затвердження Порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб...» — містить чіткі інструкції для медичних працівників щодо правильної фіксації тілесних ушкоджень і слідів насильства, що є критично важливим для подальшого розслідування СНПК у судах.
• Методичні рекомендації Офісу Генерального прокурора щодо розслідування СНПК — базуються на принципах Кодексу Муквеге (міжнародний стандарт), які забороняють повторну травматизацію постраждалих під час допитів та слідчих дій (центри "Барнахус" для дітей, спеціалізовані прокурори).
• Спільні сервіси підтримки та міжнародні програми — нормативно погоджені проєкти (наприклад, за участю Global Survivors Fund), що дозволяють здійснювати проміжні репараційні виплати постраждалим ще до отримання вироків судів та виплати регресів з боку держави-агресора.